Про історію заснування церкви села Товста

Про історію заснування церкви Різдва Пресвтої Богородиці села Товста та історичний контекст тих подій.

4 вересня 1772 року (за ст. стилем) мешканці новоосідлої слободи Товстої на Смілянщині звернулись в духовне правління з проханням дозволити побудувати православну церкву на честь Різдва Пресвятої Богородиці. У своєму зверненні товстяни повідомили, що мають для побудови церкви заготовлені деревину та інші необхідні припаси, а також уконтрактували для цієї справи майстра.

13 січня 1773 року єпископ Переясласький і Бориспільський Іов надав відповідний дозвіл.

Певно, цього дня у 1773 році, коли святкувалось Різдво Пресвятої Богородиці, у церкві відбулось перше богослужіння.

Сего 1772 года сентября "4" волости и протопопии Смелянской новооседлой слободы Товстой жители поданнымъ въ духовное здешнее правление доношениемъ представили издревле оны о природи предковъ своихъ православновосточнаго греко неуниатского исповеданія въ унеи никогда небыли да и быть повекъ свой нежелаемъ...

ЦДІАК ф. 990 оп. 1 спр. 908 арк. 44.

Выдать благословительную граммоту про заложеніе в прописанной слободе (Товстой) въ имя Рождества Богоматери церкви. Генваря 13 дня 1773 года.

Іовъ Епископъ Переяславскій

ЦДІАК ф. 990 оп. 1 спр. 908 арк. 47

Отже, відома на сьогодні найдавніша писемна згадка в консисторських документах про село Товста це 1772 р. Цікавим є те, що час заснування православної церкви у селі припадає на історичний період, коли Правобережжя входило до складу католицької Речі Посполитої. Здавалося б, як так вийшло, що польські пани допустили створення православної церкви? Ключ до розуміння цього лежить у низці подій, які передували цьому.

Перш за все, польський гніт православного населення вилився у 1768—1769 рр. у Коліївщину ⚔️. Повстання поширилось теренами сучасних Черкащини та Київщини (до лав повстанців приєднались і мешканці Товсти та Стадниці), призвівши до значних розорень, руйнувань та людських втрат. На прохання поляків Коліївщину було придушено російськими військами. Повстанців ловили та масово судили, багатьох страчували. Це призвело до значного занепаду територій, якими прокотилось повстання.

В той час територія Товсти входила до Вільшанського ключа Смілянського маєтку польських графів Любомирських. Слід зазначити, що це був величезний і дуже прибутковий маєток, який розбудовувався династією його власників. Саме за їх господарювання у 1773 р. Сміла отримала від польського короля Станіслава Августа маґдебурзьке право📜.

З праць історика Наталії Оскарівни Черкаської дізнаємося, що після Коліївщини Франциск Ксаверій Любомирський активно взявся відновлювати спустошені повстанням землі, заселяючи упродовж 1770-1780 рр. нових жителів. Зокрема, внаслідок його зусиль на Смілянщині виникло 48 нових поселень.

Проаналізувавши першопричини повстання, Франциск Ксаверій почав приділяти увагу міжконфесійним стосункам ✝️. Він кардинально змінив ситуацію і почав сприяти православ’ю на противагу уніатству. Це дозволило замиритись магнату з раніше гнобленими місцевими жителями, які становили переважну більшість, і створити привабливі умови для переселення до його маєтку робочої сили.

Не могла не вплинути на Любомирського і його служба в російській армії, до якої він вступив у 1777 р. і за короткий час став генералом 🕶️. На перший погляд може здатись дивним, що польський магнат вступив на російську військову службу. Проте саме таку експансивну політику проводила Катерина II, активно втягуючи 💰 під свою владу польську шляхту шляхом дарування різних привілеїв та сприяння у швидкому просуванні по службі. В решті це стало однією з важливих складових, які призвели до руйнування польської держави та її подальших поділів між сусідами.

Отже, заснування православних церков ⛪️ на Смілянщині у часи Речі Посполитої вже не здається таким дивним, бо воно відбувалось за активного сприяння самого власника маєтку. Розуміючи, що політика уніатів спричинила повстання та розорення, Любомирський віддав уніатські церкви православним, одночасно створюючи нові православні храми. Тому, священники з православного Переяслава, який тоді перебував під російським контролем, безперешкодно переходили до Смілянщини та очолювали церкви. Загалом, на 1787 р., коли Любомирський був змушений продати Смілянщину російському князю Г. Потьомкіну, в маєтку налічувалось 82 православні церкви.

Водночас, Н. Черкаська звертає увагу, що на відміну від уніатства православ’я НЕ потребувало фінансової підтримки духовенства з боку польської шляхти. Люди самі підтримували свої церкви та духовенство, часто навіть погоджуючись платити панам гроші за право мати православного священника.

Підтвердження цієї інформації можна знайти в збірнику 📙 1858 р. «Документы, объясняющие историю западно-русского края и его отношения к России и к Польше», де опублікована скарга уніатських священників: «Преосвященний князь Ксаверій Любомирський, воєвода Київський, видав у листі на групу своїх маєтків у Смілянському ключі виразний дозвіл і документ рукою його підписаний 🖋️, щоб виразити волю свою примусово відібрати в греко-уніатських священників ключі 🗝️ від церков і віддати їх НЕ уніатам, які в тих самих місцях мешкали, також пізніше виманивши з уніатів значні суми коштів».

Отже, історія створення православного храму в с. Товста сягає тих часів, коли:

1. власник маєтку бажав примиритись з православним населенням щоб відновити економіку на спустошених землях;

2. власник маєтку скинув з себе тягар фінансування уніатів (католиків);

3. російська імперія вела експансію на польські прикордонні землі через релігію, переманювання аристократії на службу, підкуп та ін. дії.

Певні паралелі читачі можуть провести із подіями сучасності та ще раз впевнитись, що вивчення власної історії є надзвичайно важливою і корисною справою.

Церква діяла довгий час, поки не була зруйнована комуністами у 1930-ті роки.

21 вересня 2024 року вперше після 90-річної перерви товстяни зібрались на молитву у власному відбудованому храмі. Відбудований храм знаходиться на новому місці - в приміщенні колишнього дитячого садка.

А поруч з місцем, де з XVIII ст. стояла церква місцеві мешканці встановили пам'ятний камінь з наступним написом:

На цьому пагорбі розміщувалася церква Різдва Пресвятої Богородиці (храмове свято 21 вересня). Лаврентій Похилевич у виданні 1864 р. зазначив, що вказана церква була дерев'яна, 4-го класу, побудована у 1773 р. До того існувала каплиця. Відповідно до архівних документів за 1903 р., деревʼяна церква була збудована у 1891 році, мала один престол та деревʼяну дзвіницю. Це свідчить, що церква з часом перебудовувалася. На світлині момент руйнування церкви комуністами під час сталінської Безбожної пʼятирічки у 1930-ті роки. При церкві існували кладовище та склеп, у якому в XIX ст. була похована дружина головноуправляючого панським маєтком Франковського. Склеп і кладовище були зруйновані у 1970-ті рр.

Автор – Андрій Загорулько.