Коротка історія села Товста

Природа села Товсти здавна приваблювала людину для поселення на постійне проживання.

 В Товсті та інших селах Вільшанської громади загалом виявлено:

• останки людей, які в басейні річки Вільшанки полювали на мамонтів
  XI-X тис. років тому;

• трипільське поселення, засноване близько V тис. років тому;

• поселення періоду пізньої бронзи (ІІ тис. рр. до н. е.);

• поселення ранніх слов’ян (VI-VII ст. н. е.);

• кургани епохи бронзи і скіфів.

 В епоху існування Київської Русі, серцевиною держави стала територія, де проживали поляни – Центр України. Тут будувались фортифікаційні укріплення та городки, один з яких виник на території сучасної Вільшани у XI ст.

     У середині XIII ст. через монгольську навалу та напади ординських ханів влада занепала і землі Київщини перейшли під владу Великого князівства Литовського, а після Люблінської унії 1569 р. під владу Речі Посполитої – спільної держави польського і литовського народів.

     У складі Речі Посполитої населення Правобережної України зазнавало насильницької полонізації та релігійних утисків православ’я, що викликало рішучий опір населення, яке чітко усвідомлювало свою окремішню ідентичність.

     Перший вибух проти гноблення відбувся у 1648—1654 роки під час народно-визвольної війни Богдана Хмельницького, одним зі сподвижників якого був козацький полковник Максим Кривоніс (Вільшанський). На той час Вільшана вже була великим укріпленим містечком козацького Корсунського полку. Козацька старшина, маєтні господарі та заможні реєстрові козаки засновували навколо Вільшани свої хутори: Морозівка (Мороз), Чмелівка (Чмель).

     В часи Руїни за Андрусівським перемирям 1667 року Правобережна Україна, окрім Києва, залишалася під владою Речі Посполитої, Лівобережжя відійшло під владу московії та зазнало впливу зросійщення.

     На початку XVIII ст., за гетьмана Мазепи, сотником Іваном Мировичем Мошногіському монастиреві було видано документи на володіння угіддями в урочищі Мироновичеве (пізніше – хутір Чернече) «з належними грунтами, як то сінокосу … фруктового дерева родючого … тож і лісок для пасіки бджолярської». Цей факт є першою писемною згадкою про територію, що належить до Товсти.

     Другий вибух проти гноблення українців та православ’я – Коліївщина, відбувся у 1768-1769 роках та являв собою козацько-селянське національно-визвольне повстання, в якому також взяли участь жителі Товсти та Стадниці. Повстання проти утисків з боку шляхти було придушене московським військом.

     У 1773 р. в селі Товста була збудована дерев’яна Церква Різдва Пресвятої Богородиці на місці каплиці, яка існувала до того. У 1891 р. була зведена нова дерев'яна церква з дзвіницею.

     2 січня 1787 року Смілянська волость, якою в Литовсько-польську добу поколіннями володіли представники польських княжих родів Конєцпольских, а потім Любомирських, була продана у володіння князя Потьомкіна. До складу Вільшанського ключа вказаної волості входила і Товста. Остаточно Смілянський маєток, разом із всією Правобережною Україною, був приєднаний до російської імперії у 1793 році у ході Другого поділу Речі Посполитої.

     Після смерті Потьомкіна у 1796 р. Товсту успадкувала Варвара Голіцина, яка 1816 р. продала село Антонію Савицькому. Після смерті останнього у 1848 р. Товста перейшла у власність родини Браницьких – Спочатку Владислава, потім Марії (Сапеги), пізніше Марії (Радзивіл). У 1918 р. в ході більшовицького перевороту аристократи втратили владу над своїми маєтками.

     Станом на 1850-ті роки в Товсті жив «служащий» при Вільшанському цукровому заводі шведський підданий отто Август Іванович Мельбург і його дружина Софія Миколаївна, а також «смотрітєль» того ж заводу Болевський та начальник поштово-телеграфного відділення Вільшани.

     У 1882-1883 рр. мешканці Вільшани та навколишніх сіл втретє вибухнули проти свавілля влади, на цей раз – польських поміщиків, які діяли в зговорі з російським правосуддям. Жителі Товсти, Тарасівки, Козацького та Пединівки проявили гайдамацькі настрої та почали рубати панський ліс. Придушити повстання відправили драгунський полк та батальйон піхоти, які проводили по відношенню до селян батогову політику упокорення.

     У 1904 р. була збудована початкова церковна школа с. Товста.

     В с. Товста влада більшовиків була встановлена в березні 1919 р. після поразки національно-визвольного руху.

     У 1920 р. через Вільшану під час Зимового походу проходила Київська збірна дивізія Армії УНР та Кінний полк Чорних Запорожців Армії УНР.

     Перший комуністичний партійний осередок в Товсті утворено у 1922 р. Спочатку було утворено комуну по спільному обробітку землі «Прогрес». У 1929 р. був створений колгосп.

     Комуністичний тоталітарний режим вів послідовну і сплановану політику знищення українців. Село постраждало внаслідок геноциду українського народу – Голодомору1932—1933 рр. та масового штучного голоду 1946–1947 рр. Під час Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 116 мешканців.

     Також у 1930-ті комуністи зруйнували церкву, матеріали якої використали в тому числі для будівництва школи, яка розпочала роботу у 1936 р.

     У роки Другої світової війни воювало 547 жителів села. З них 250 осіб було нагороджено орденами та медалями. Імена загиблих були вкарбовані на Обеліску Слави. Село Товста було звільнено 30 січня 1944 р. військами 5-го гвардійського Донського козачого кавалерійського корпусу. В боях за село брали участь 41 кавалерійський полк, 71 окремий танковий полк, які входили до складу 11 кавалерійської дивізії. Після звільнення в Товсті розташовувався передовий командний пункт командувача фронтом Конєва І.С., звідки він керував військами до закінчення Корсунь-Шевченківської операції.

     В повоєнні роки було відкрито 4 магазини, дитячі ясла, будинок культури, ФАП, пологовий будинок, цегельний завод, перукарню.

     У 1987 р. розпочала роботу нова школа.

     24 серпня 1991 р. після століть поневолення Україна знов здобула свободу. Розпочався новий період історії становлення незалежності, про який ще потрібно буде написати книгу.